Категория
Литература
Тип
курсовая работа
Страницы
48 стр.
Дата
18.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
221981.zip — 45.07 kb
  • xudozhnj-i-gumanistichnij-ideal-vinnichenka-dramaturga-v-konteksti-ukransko-ta-vropejsko-d_221981_1.doc — 165.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо




Текст работы

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ДРАМАТУРГІЯ В. ВИННИЧЕНКА
В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ТА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО МОДЕРНУ

1.1 Драматургія В. Винниченка та її
роль у становленні українського театру

1.2 Художні пошуки В. Винниченка на
тлі розвитку української та західноєвропейської драматургії

РОЗДІЛ II. КОНЦЕПЦІЯ КРАСИ В ДРАМІ
«ЧОРНА ПАНТЕРА І БІЛИЙ МЕДВІДЬ»

2.1 «Чорна Пантера і Білий Медвідь»
як інтелектуальна мелодрама

2.2 Ідейно-художня та концептуальна
спрямованість драми «Чорна Пантера і Білий Медвідь»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


name="_Toc223247394">ВСТУП

 

Актуальність
теми. Постать В. Винниченка належить до найвизначніших постатей в українській
літературі ХХ століття. Творча спадщина В. Винниченка не досліджена належною
мірою. Майже в першу чергу це стосується його драматургічної спадщини.

Бурхлива епоха
порубіжжя ХІХ–ХХ століть зумовлює особливе піднесення драматургії й театру в
європейській культурі того часу. Вже тоді виникає термін “нова драма”,
засвідчуючи, що в цьому роді літератури стають наявними зміни, характерні для
мистецького модернізму. Поняття драматичної дії суттєво розширюється,
драматичну дію виявляють думка, настрій, психологічний нюанс. П'єси
В.Винниченка тяжіють до багатогранності романів. Складні й незвичні за своєю
жанрово-стильовою структурою, вони чітко зберігають родову визначеність. Не
пориваючи з традиціями, зокрема й з традиціями нової драми, що вже склалися на
той час у європейській літературі, В.Винниченко прокладає самобутній шлях у
драматургії. Щодо драматургії, то слідом за театральними рецензіями і
розвідками, присвяченими окремим п'єсам, зокрема статтями А. Крушельницького,
М. Вороного, Ю. Смолича, згодом Ю. Бойка-Блохіна, М. Жулинського, В. Ревуцького,
Л. Онишкевич починають з'являтися узагальнюючі праці. Виходить в світ
монографія Л.Мороз «Сто рівноцінних правд» та докторська дисертація за тим же
авторством, розділ Л. Дем'янівської в навчальному посібнику. Питання
драматургії автора розглядаються в монографіях М. Кудрявцева, В. Панченка, в
працях інших дослідників. Згадані праці торкаються лиш деяких аспектів
драматургічного доробку В. Винниченка. Їх вкрай обмаль, особливо якщо зважити
на масштаби цього доробку. У книзі “Сто рівноцінних правд...” Л. Мороз розглядає
інтелектуалізм драматургії автора не як відділений від формальних пошуків зміст
його творів, а як невід'ємну ознаку художнього стилю митця. Тим не менш її
праця (про що пише сама дослідниця) – це переважно перший підхід до осягнення
комплексу філософських ідей та проблем, над якими думав драматург. Це осягнення
приводить до висновку про своєрідну взаємодію в стилістиці автора таких течій
як натуралізм, символізм, імпресіонізм чи експресіонізм. Цей слушний висновок
потребує суттєвого уточнення, поглиблення, конкретизації, підтвердження
об'ємним художнім аналізом творів.




Ваше мнение



CAPTCHA