Категория
История
Тип
реферат
Страницы
15 стр.
Дата
07.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
174301.zip — 16.93 kb
  • teritoralna-gromada-v-ukran-storichn-vitoki-ta-suchasnst_174301_1.doc — 60.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо



Текст работы

Руська Правда" вже
досить конкретно регулювала діяльність верві (територіальної громади). У
джерелах знаходимо відомості, що "Руська Правда" прямо говорить про
вервь або має її на увазі у 15 статтях. У них вона виразно значиться як
територіальна організація сільського населення з конкретно визначеними
функціями. На це передусім указує обширна територія, яку займає вервь, що
закріплено в "Руській Правді". 4 У багатьох статтях
"Руська Правда" накладає матеріальну відповідальність за злочини,
вчинені на території верві, найперше на конкретну особу - злочинця, а вервь
відповідає лише тоді, коли його не знайдено. 5 А те, що
відповідальність виражається у матеріальному відшкодуванні у вигляді штрафу,
означає, що конкретна особа, член верві, мала економічну самостійність.
М.Владимирський-Буданов, пояснюючи термін "вервь" писав: "... та
сама одиниця провінці-ального поділу як у південних і в північних землях
називається верв'ю (корінь слова спільний індоєвропейський worf).
Тій самій одиниці відповідають і назви "сотня" не тільки в міському,
але і в провінціальному поділі". Згодом, як підкреслює С.Юшков,
"вервь - це архаїчний інститут, який в основних руських центрах повинен
був зникнути з розвитком феодальних відносин. Замість верві стали оформлятись
сільські громади". 6 Еволюція територіальної громади в Україні
тривала століттями. Роль та значення громади завжди були важливими в
українському суспільстві. Наприкінці XIX
ст. Іван Франко, розмірковуючи над значенням громад у політичному житті
держави, писав:"... коли кожний повіт, кожний край, кожна держава складається
з громад - сільських чи міських, то все одно перша і найголовніша задача тих,
що управляють державою, краями, повітами, повинна би бути така, щоб добре
упорядкувати і мудрими правами якнайліпше забезпечити ту найменшу, але основну
одиницю. Бо коли громада зле впорядкована, бідна, темна і сама в собі
розлазиться, то очевидно, ще й увесь" побудований на ній порядок
повітовий, крайовий і державний не може бути тривалий". 7
Протягом усього свого існування територіальна громада в Україні здійснювала низку
важливих функцій, що забезпечували життєдіяльність села чи міста. Серед них
найважливіші: забезпечення правопорядку на своїй території, безпека всіх членів
громади та збереження рухомого і нерухомого майна, а також господарська,
соціального захисту, культурно-просвітницька функції. Так, для забезпечення
правопорядку в громаді, безпеки її членів, збереження майна у селах та містах
створювали спеціальну поліцейську службу. Традиційним гарантом правопорядку
була також нічна варта, відома в Україні повсюдно ще з часів необхідної оборони
громади від зовнішнього нападу. К.Левицький, який приділяв територіальній
громаді велику увагу, у своїй праці "Наш закон громадський..." писав,
що, згідно з громадським статусом, "нічна варта повинна була сторожувати
від весни до осені (від Великодня до Михайла) з 12 год. вечора до 5 год. ранку,
а взимку і напровесні (від Михайла до Великодня) - з 11 год. вечора до 6 год.
ранку". Виявляючи порушення громадського порядку, особливо злодіїв, чи
коли траплялася пожежа, село сповіщали дзвоном, рідше ударом у залізну рейку
або іншим відомим у селі сигналом. Господарська функція територіальної громади
диктувалася її відповідним способом виробництва та економічною базою.
Територіальні громади володіли маєтками і майном. Громадським маєтком вважалися
ті об'єкти, прибуток з яких йшов на потреби й видатки всіх односельців - членів
громади, а громадським майном - речі, що служили кожному членові громади. Сюди
входили "польова власність" (орні землі, сінокоси, полонини, толоки,
городи, сади, пасіки, стави) і будівлі (громадська хата, школа, церква,
плебанія, корчма, тюрма, шпихлір, млин, сукновальня тощо). До особливо важливих
будівель громад XVIII
ст. належали громадські шпихліри - зернові сховища для матеріальної допомоги
сільським і міським громадам, відомі по всій Україні, особливо в часи голоду. У
господарському житті українців побутував прадавній, відомий усім слов'янським
народам звичай взаємодопомоги. Учені-етнографи бачать його зародження ще в
родовому суспільстві, коли діяв обов'язок допомоги членам свого роду. З часом
цей обов'язок трансформувався у добровільну участь у спілках взаємодопомоги
сусідніх сімей. Така добровільність освятилася звичаєм, а тому члени громади
сприймали взаємодопомогу певною мірою як обов'язок. 8



Ваше мнение



CAPTCHA