Категория
Информатика
Тип
учебное пособие
Страницы
164 стр.
Дата
28.03.2013
Формат файла
.html — Html-документ
Архив
284774.zip — 89.5 kb
  • mova-programuvannja-assembler_284774_1.html — 377.35 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Лекція 1
Вступна лекція

1.  
Загальний
огляд дисципліни

2.  
Основні
аспекти створення системних програм

3.  
Типи
мов програмування: інтерпретатори, транслятори, компілятори та компоновщики

4.  
Моделі
пам’яті та компонування програм

1. Загальний
огляд дисципліни

Дисципліна "системне програмування" зазвичай викладається в
технічних вузах як курс якоїсь окремої мови програмування, частіше всього - це
асемблер або С. Насправді ж ця дисципліна не є черговим курсом з методики
створення програм, а є курсом з тонкощів операційної системи, які можна
використовувати в будь-якій мові програмування, де є можливість підключення або
зовнішніх модулів або асемблерних вставок безпосередньо до програмного коду.

Отже, сформулюємо
чітке визначення курсу:

Системне
програмування

– дисципліна, яка вивчає засоби та функції операційної системи, пов’язані з
керуванням нею, периферійними пристроями та обміну даними між ними.

Історично
склалось так, що існують дві мови, які використовуються для роботи на рівні
операційної системи – асемблер та С. Перша мова бере свій початок від
найпершого компілятора – Автокоду (1952), розробленого Аліком Гленні для
комп'ютера Манчестер Марко I. Цей компілятор вперше використовував мнемонічне (у вигляді команд та
відповідних операндів) позначення основних операцій, які здатна виконувати
машина, які потім перетворювались на коди, зрозумілі машині. Цей процес був
названий трансляцією. А мови, похідні від Автокоду, були названі асемблерами
(від слова assembly – "збирати", адже
програми збирались з окремих "цеглинок", мнемонічних команд). Ці мови
працювали фактично на найнижчому рівні, на рівні процесора та його функцій, а
пізніше – на рівні функцій операційної системи.



Ваше мнение



CAPTCHA