Категория
История
Тип
реферат
Страницы
20 стр.
Дата
20.03.2013
Формат файла
.html — Html-документ
Архив
236404.zip — 14.31 kb
  • poltika-suclno-kolektivzac_236404_1.html — 46.74 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

У
червні 1929 р. було введено обов'язкові планові завдання щодо хлібоздачі з
розкладкою на село за принципом самообкладання. Тих, хто ухилявся від поставок
зерна в обсягах, визначених сільськими сходами, сільради мали право штрафувати
в межах п'ятикратної вартості хліба, що підлягав здачі. Якщо штрафи не
вносилися, майно боржників підлягало продажу з торгів. Груповий опір розкладці,
ухиляння від продажу хліба після штрафних санкцій тягли за собою звинувачення
за статтями Карного кодексу УСРР, в яких передбачалися значно тяжчі покарання:
конфіскація всього майна й депортація засуджених у віддалені регіони СРСР.
Чверть коштів, одержаних від продажу майна з торгів, перераховувалася у фонди
кооперування та колективізації бідноти. Таким чином забезпечувалася корислива
зацікавленість незаможників у проведенні в життя нових законів.

Сталінська
команда усвідомлювала загрозу деградації господарства, зумовлену
«уральсько-сибірським методом» хлібозаготівель. Виходом із ситуації, яка
створювалася штучно, був не відступ від комуністичної доктрини, а, як вважав Й.
Сталін, її остаточне втілення в життя — суцільна колективізація.

Виходячи
з цих міркувань, Сталін водночас із запровадженням продрозкладки зробив спробу
взагалі ліквідувати ринкові відносини між містом і селом. У містах і на
новобудовах відбувся перехід до нормованого забезпечення хлібом, а згодом й
іншими продуктами по картках. Як і в роки громадянської війни, торгівля
замінювалася розподілом. Базарну торгівлю хлібом було заборонено як таку, що
негативно впливає на хлібозаготівлі. Призначені для села промислові товари
передавалися у фонд «отоварювання» (виникло й таке слово) хлібозаготівель на
основі контрактації. Контрактація (договір держави з колективами або окремими
господарствами на поставку продовольчої продукції та на зустрічну поставку селу
промислової продукції) втратила добровільний характер і стала обов'язковою,
зрозуміло, лише для селянської сторони, оскільки зобов'язання держави щодо
постачання промислових товарів виконувалися в межах наявних фондів. Згідно з
постановою ЦК ВКП(б) «Про основні підсумки і чергові завдання в галузі
контрактації зернових посівів» від 26 серпня 1929 р. цей договір розглядався як
засіб організації планового продуктообміну між містом і селом.



Ваше мнение



CAPTCHA