Категория
История
Тип
реферат
Страницы
22 стр.
Дата
20.03.2013
Формат файла
.html — Html-документ
Архив
234913.zip — 16.32 kb
  • naconalno-duxovne-vdrodzhennja-ukrani-u-pershj-polovin-xix-st_234913_1.html — 53.24 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Національно-духовне відродження України у першій половині XIX ст.


Україна у Вітчизняній війні 1812 р.


Значний вплив на піднесення громадсько-політичного життя
держави справила Вітчизняна війна 1812 р. У протиборстві з Росією французький
уряд важливе місце відводив Україні. Завдяки діяльності Івана Мазепи, Пилипа
Орлика та їх однодумців Наполеон і його прибічники вважали Україну державою, що
потрапила в залежність від Москви й де неминуче мали існувати антиросійські
сили. Ця думка знаходила підтвердження і в донесеннях дипломатів. Військовий
аташе французького посольства у Петербурзі після детального вивчення життя
петербурзької колонії українців, яка у 1805 р. налічувала понад 132 тис. чол.,
писав у Париж про її невдоволення режимом і прагнення здобути Україні державну
незалежність. Дипломат радив урядові в разі війни відрядити в Україну
спеціальних агентів з метою на прикладі героїчного минулого розпалювати серед
місцевого населення антиросійські настрої, які могли б перерости в повстання.
Такої ж точки зору дотримувався посол Франції у Стамбулі Еміль Годен та інші
дипломати. А закинутий на Волинь перед війною шпигун доповідав своєму
начальству, що волиняни охоплені антимосковськими настроями, палять магазини й
державні споруди в Острозі, Володимирі та Бердичеві.

Чіткого плану повоєнного устрою України французький уряд не
мав. Існували загальні прожекти відновлення української державності в межах
центральних земель під безпосереднім управлінням Наполеона. Окраїнні землі
планувалося віддати союзникам як плату за допомогу у війні з Росією: Туреччині
— Крим і Чорноморське узбережжя, Австрії — Волинь, а недавно створеному
герцогству Варшавському — західноукраїнські землі. Герцогство Варшавське мало
відіграти головну роль у подіях в Україні. Правда, імператор відкинув пропозицію
поляків зупинитися на Дніпрі й Двіні, реорганізувати Польщу й чекати наступу
росіян з тим, щоб розгромити російську армію на цих рубежах. Французька армія
підтримувала свою боєздатність тільки рухом і безперервними воєнними діями, й
Наполеон уже не міг зупинитися. В інструкції своєму представникові у Варшаві
напередодні війни він наказав приступити до формування повстанських загонів у
Литві, Білорусії та в Україні. Вівся пошук лідера з числа колишньої козацької
старшини, здатного взяти на себе командування повстанськими силами. Україна
розглядалася французьким командуванням як надійний плацдарм наступу на Росію з
півдня. Важливого значення південно-західному напрямку надавало й російське
командування. Спішно сформована 3-я Західна
армія генерала О. Тормасова дислокувалася на Волині й прикривала західні
кордони імперії. Регулярні війська захищали Україну з півночі вздовж Прип'яті,
а також з південного заходу й півдня. Були зміцнені фортифікаційні споруди у
Києві, Акермані, Тернополі, Севастополі, Одесі та в інших містах. У Житомирі та
Мозирі створені укріплені табори, зібрані великі запаси харчів і фуражу,
військових припасів. У ніч на 12 (24) червня 1812 р. французькі війська
переправилися через Німан під Каунасом і вторглися в межі Російської імперії. Почалися
воєнні дії і на інших ділянках фронту. В них активну участь у складі російської
армії брали українські військові формування. Перший і другий Бузькі козацькі
полки протягом 12—30 червня прикривали
частини 1-ї армії й вели бої з французькими роз'їздами.
В ар'єргарді цієї армії відступали Ізюмський, Маріупольський та Сумський
гусарські полки. Таку ж роль у складі 2-ї армії виконували Охтирський
гусарський, Київський і Чернігівський драгунські полки. І російські, і
українські солдати виявляли чудеса героїзму, відважно й мужньо билися під
містечком Мир, Красним і Смоленськом. На Київському напрямку воєнні дії
спочатку не велися. Сподівання на вступ у війну Туреччини не справдилися,
підняти українське населення на повстання не пощастило. Тим часом 3-я армія
Тормасова на початку липня перейшла в наступ. Вона вступила на територію
герцогства Варшавського, оволоділа Брестом, а в ніч на 15 липня
розгромила 3-тисячний загін саксонців. Об'єднані сили австрійців і саксонців
генерала К. Шварценберга, а також польська дивізія генерала Косинського
протягом 22—31 липня відтіснили армію
Тормасова на схід і зайняли Ковельський, Володимирський і частину Луцького
повітів. На зайнятій території почався партизанський рух.



Ваше мнение



CAPTCHA