Категория
История
Тип
реферат
Страницы
19 стр.
Дата
10.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
187618.zip — 20.49 kb
  • zagostrennja-lvjsko-problemi-na-pochatku-xx-st-pdxodi-do-virshennja-v-taljskomu-susplstv_187618_1.doc — 72 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

ЗАГОСТРЕННЯ
ЛІВІЙСЬКОЇ ПРОБЛЕМИ НА ПОЧАТКУ ХХ ст. І ПІДХОДИ ДО ЇЇ ВИРІШЕННЯ В ІТАЛІЙСЬКОМУ
СУСПІЛЬСТВІ


Вступ

У рефераті розглядається поява і стан так званої лівійської проблеми у
відносинах між Італією і Туреччиною, яка викликана зростанням італійських
претензій на турецьку Триполійську провінцію в Північній Африці. Також показано
різні настрої в італійському суспільстві щодо можливого вирішення цієї
проблеми.

 


Основна
частина

Італія задовго до початку
італо-турецької кризи 1911-1912 рр. розглядала узбережжя Північної Африки як
природну сферу свого впливу. З 70-х років позаминулого століття Італія
поступово почала обживати ці землі. Почавши з географічних і археологічних
експедицій, вона стала вкладати туди свої капітали, вивозити і ввозити товари.
У 1873 р. Італія, як і всі європейські держави, одержала від Туреччини право
називатися на цій території "нацією найбільшого сприяння".

Але Італія була не самотня у своїх колоніальних претензіях на
ці землі. Кінець XIX - початок ХХ століття для всіх провідних європейських
держав ознаменувався насамперед різким загостренням боротьби за ринки збуту,
сфери впливу і переділ колоній. Більше усіх процвітали в колоніальних
захопленнях країни "старого" капіталізму - Англія і Франція.
Відзначаючи, що безсумнівним успіхом Італії в справі захоплення Триполітанії і
Кіренаїки стали її вдалі дипломатичні переговори з усіма провідними європейськими
країнами, потрібно сказати, що одним з її основних суперників стали саме
держави Троїстого союзу - Франція, яка захопила Туніс у 1881 р., і Англія, яка
вже панувала на той час у Судані та Єгипті. Вони не бажали бачити сильну
сусідку в особі Італії поруч зі своїми новопридбаними колоніями. Формально
пообіцявши поважати права турецького султана на недоторканність його провінцій,
Франція з півдня і заходу, а Англія зі сходу поступово займали ці землі.
Природно, що й Італія в такій ситуації, боячись залишитися осторонь, жадала
розширити свої володіння. Колоніальні придбання повинні були, на думку
італійського правлячого кабінету, не тільки вирішити проблему збуту промислової
і сільськогосподарської продукції, але й зміцнити міжнародний престиж Італії
серед великих держав, стабілізувати економічне і політичне становище в країні.
Захоплення Францією в 1881 р. Тунісу надовго зіпсувало її відносини з Італією,
яка у 1882 р. поспішила підписати договір Троїстого союзу з її суперницями -
Німеччиною й Австро-Угорщиною. Спроба італійського уряду закріпити за собою
іншу частину Північної Африки - Ефіопію також закінчилася провалом. Але невдалі
дії її експедиційних сил у 1887 - 1888 рр. і в 1895 - 1896 рр., що закінчилися
поразкою при Адуї, не остудили інтересу Італії до цих земель. Одержавши в
результаті проведених воєн дві невеликі колонії в Ефіопії - Сомалі і Еритрею,
Італія спрямувала всю свою увагу на останні північноафриканські землі, що
залишилися вільними від впливу європейських держав, - Триполітанію і Кіренаїку.
Ще раніше в 1880 р. у Бенгазі Італія заснувала свою першу торгову контору, а в
1881 р. відправила в Кіренаїку спеціальну торгову місію.



Ваше мнение



CAPTCHA