Категория
История
Тип
реферат
Страницы
4 стр.
Дата
07.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
175767.zip — 13.46 kb
  • van-mogilnickij-zhittvij-shljax-ta-djalnst_175767_1.doc — 43.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Іва́н Могильни́цький

Іва́н Могильни́цький (1777, за іншими
даними 1778, Улюч (нині Польща) - 1831) - український освітній і церковний діяч,
вчений-філолог, крилошанин перемишльської капітули з 1817 р., опікун шкіл Перемишльської
єпархії, один з провісників національного відродження в Галичині.

Студіював теологію у Львові. Навчався на богословському
факультеті Віденського університету. Висвячений на священика в 1800 р. Був парафіальним
священиком у с. Дроздовичі (від 1800 до 1815 р.) і деканом у містечку Нижанковичі
(нині Старосамбірський р-н, Львівська обл.). У Дроздовичах 1806 р. за клопотанням
Могильницького організовано першу в тій окрузі народну школу. З 1816 р. - ректор
новозаснованого дяко-вчительського інституту в м. Перемишлі (Польща). Того ж року
заснував першу на західноукраїнських землях культурно-освітню громадську організацію
"Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти
і культури серед вірних", яка ставила собі за мету видання українських загальноосвітніх
та релігійних книжок (організація проіснувала до середини 1817 р.; припинила існування
під тиском католицького духівництва). Уклав "Cтатут" товариства -
"важливий документ для історії нашого національного розвитку" (І. Франко).
З 1817 р. - інспектор шкіл перемишльської єпархії. Входив до гуртка українського
духівництва на чолі з М. Левицьким та І. Cнігурським. Підготував і видав низку підручників
українською мовою для народних шкіл: "Буквар славено-руського язика"
(вид.1816, 1817, 1819, 1826, 1827 рр.), "Катехізис малий" (1817 р.). Створив
першу в Галичині граматику української мови - підручник "Граматика язика словено-руського"
(1823 р.). У передмові - статті "Відомість о руськім язиці" (видана в
1829 р. у польському перекладі "Rozprawa o języku ruskim") першим
серед західноукраїнських мовознавців обґрунтував положення про самостійність і самобутність
української мови. Цим спростовував поширені у той час помилкові уявлення про українську
мову як діалект польської або російської мови та аргументовано визначив її як одну
з реально існуючих східнослов’янських мов. Підкреслював зокрема її "урядовий"
характер за часів польсько-литовського панування, відмінність від "інших гілок
слов’янських мов, особливо від церковнослов’янської, польської та великоросійської",
спільні риси у вжитку "в усіх руських землях, відомих колись під ім’ям Малої
та Червоної Русі", необхідність розвитку літератури народною мовою тощо. Цією
статтею "відбив нову атаку намісництва проти вживання української мови"
(І. Франко). Під час інспекторської діяльності домагався поширення мережі українських
народних шкіл.



Ваше мнение



CAPTCHA