Категория
История
Тип
контрольная работа
Страницы
12 стр.
Дата
07.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
175596.zip — 26.42 kb
  • pravove-reguljuvannja-pensjnogo-straxuvannja-v-ukran-u-1920-x-rr_175596_1.doc — 87 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

В УКРАЇНІ У 1920-Х РР.


Запровадження нових методів господарювання в період
НЕПу, в основі яких лежав госпрозрахунок, мали своїм наслідком суттєве скорочення
штатів на підприємствах та установах. Приватні ж підприємства, що лише виникали,
не могли задовольнити попиту на робочі руки. За постановою Південного бюро ВЦРПС
та УпНКП від 14 листопада 1921 р. після осіб, що звільнялися за власним бажанням
та порушників трудової дисципліни в першу чергу звільненню підлягали престарілі
та інваліди праці. За даними НКСЗ УСРР на 1 листопада 1921р. в Україні нараховувалося
183 750 пенсіонерів усіх видів, з них у 210 закритих установах собезу перебувало
37 516 осіб [1, с.10]. В таких умовах,
перед владою гостро постало питання про забезпечення даних категорій населення.
Було очевидним, що це завдання є непосильним для собезів із їх обмеженими матеріальними
ресурсами.

В резолюції VІ конференції КП (б) У (9-13 грудня
1921 р.) на доповідь В. Чубаря "Промисловість в умовах нової економічної політики"
з цього приводу зазначалося: "…зміна умов праці, пов’язана із посиленням його
інтенсивності, збільшення кількості нещасних випадків та захворюваності нагально
диктують необхідність запровадження страхування робітників від нещасних випадків,
хвороб і т.п." [2, арк.25]. Важливим кроком по вирішенню даного питання був
декрет РНК УСРР від 10 грудня 1921 р. "Про соціальне страхування робітників
і службовців", запроваджений у вигляді особливого "Положення про соціальне
забезпечення трудящих та їх сімей на випадок тимчасової і постійної втрати працездатності,
який започаткував основи пенсійного страхування. Пункти 16-21 вказаного положення
стосувалися забезпечення інвалідів праці, яким передбачалася виплата пенсії, незалежно
від причин виникнення інвалідності. Розміри такої пенсії визначалися ступенем інвалідності,
що виражався у диференціації на 5 груп. Законом передбачалася також виплата пенсії
по втраті годувальника у разі смерті чоловіка, непрацездатності дружини чи наявності
у неї дитини до 12 років. Право на пенсію визнавалася за непрацездатними чи малолітніми
членами сім’ї та родичами по прямій лінії [3, ст.59].
Слід наголосити, що пенсійне забезпечення в порядку соціального страхування
за декретом передбачалося лише для інвалідів із числа робітників та службовців,
інші категорії населення обслуговувалися за системою соціального забезпечення. Звісно
на виплату пенсій не могли розраховувати селяни [4, с.334].



Ваше мнение



CAPTCHA