Категория
История
Тип
реферат
Страницы
15 стр.
Дата
07.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
175104.zip — 16.28 kb
  • vidavnicha-djalnst-unversitetskix-naukovix-storichnix-tovaristv-na-pochatku-xx-st_175104_1.doc — 60.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

ВИДАВНИЧА РОБОТА
УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ НАУКОВИХ ІСТОРИЧНИХ
ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ (ОСТАННЯ ТРЕТИНА ХІХ –
ПОЧАТОК ХХ СТ.)

 


У
другій половині ХІХ − на початку ХХ ст. на території України, яка входила
на той час до складу Російської імперії, виникають краєзнавчі,
церковно-археологічні, історичні та історико-філологічні товариства. Серед них
окрему групу складають ті, що утворилися при вищих навчальних закладах:
університетах та інститутах. У їх роботі брала участь вузівська професура, вони
мали можливість підтримувати наукові зв’язки як із вітчизняними, так і з
закордонними науковими центами, проводити просвітницьку роботу, зокрема
влаштовуючи курси публічних лекцій та наукових читань, ініціювати створення
архівів, музеїв, бібліотек. До таких наукових установ традиційно відносять
Історичне товариство Нестора-літописця при університеті Св. Володимира у
Києві (далі − ІТНЛ), Історико-філологічне товариство при Харківському
університеті (далі − ХІФТ), Історико-філологічне товариство при
Новоросійському університеті (далі − ІФТНУ) та Історико-філологічне
товариство при інституті князя Безбородька у Ніжині (далі − ІФТНІ). Для
зручності автор роботи об’єднує їх у єдину назву „наукові історичні товариства”
(далі − НІТ), не нехтуючи при цьому їх науковими здобутками в галузі
мовознавства та літературознавства).

Складовою
частиною діяльності НІТ була їхня видавнича робота, зумовлена необхідністю
сприяти поширенню історико-філологічних та історико-етнографічних знань серед
населення України. Оскільки НІТ функціонували на базі університетів, на них
поширювались і юридичні норми університетської політики уряду у видавничій
справі. Так, згідно з §2 ст. 1 Указу Сенату від 6 квітня 1865 р.,
друкована продукція університетських наукових об’єднань звільнялася від
попереднього цензурного нагляду, а відповідальність за неї покладалася на
відповідні університети 1 . Звичайно, що не скористатися цим правом
науковці не могли. Питання про випуск відповідного друкованого
органу, який міг, з одного боку, інформувати громадськість України про
діяльність НІТ, а з іншого – містити на своїх сторінках наукові праці членів
товариств, постало одразу ж на початку роботи наукової організації. Можливість
видання за власний кошт праць НІТ була обумовлена у статутах і підтверджена
міністром народної освіти. У них, зокрема, повідомлялось, що „Товариству
надається право друкувати: самостійні праці та дослідження з предметів занять
Товариства; читані у Товаристві реферати; переклади” 2, крім того,
примірники „персональних творів, пам’яток і монографій” 3.



Ваше мнение



CAPTCHA