Категория
История
Тип
реферат
Страницы
24 стр.
Дата
07.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
174922.zip — 25.8 kb
  • ukransk-legendi-ta-perekazi-pro-svjskix-tvarin-ta-svjsku-pticju_174922_1.doc — 88.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Реферат на тему

Українські легенди та
перекази про свійських тварин та свійську птицю


1. Українські легенди та перекази про свійських тварин

Походження свійських тварин, їхні характерні особливості,
іноді й самий зовнішній вигляд оточені багатьма українськими легендами та
переказами. До того ж, більшість перебуває в щонайщільнішому й
найбезпосереднішому зв'язку з тими чи іншими апокрифами, а деякі ґрунтуються на
давніх релігійно-міфічних поглядах народу на природу.

Кінь (свійський) — це, як ми знаємо вже, перетворений
янголом, за велінням Господа, диявол. В Ушицькому повіті кажуть, що диявол
взагалі може перетворюватися на всяких тварин. І ось, коли він якось обернувся
конем, "Господь так його благословив", що він уже навіки й лишився
конем. Особливістю коня, яка впадає в око, між іншим, є те, що він безперервно
їсть і ніколи не наїдається. Особливість ця є наслідком прокляття коня. Коли
Господь народився на землі, то покладений був у ясла. Віл не тільки не торкався
до жодної стеблинки сіна з ясел, але ще й зігрівав Богодитину своїм диханням. А
кінь, що стояв з другого боку, повисмикував усе сіно, яке лиш було в яслах.
Тоді Пресвята Богородиця промовила: "Тож будеш ти, добрий волику, завжди
ситим у Бога; а ти, коню, будеш завжди голодним, хоч і їстимеш досхочу". І
дійсно, ці слова Богоматері справдилися: кінь, скільки не їсть, завжди
голодний; а віл, якщо голодний, може задовольнитися ремиґанням (Подільська
губернія).

Про ненажерливість коня кажуть ще й таке (Луцький повіт).
Коли всі звірі прийшли вклонитися новонародженому Спасителю, кінь, підступивши
до сіна, на яке покладено було Богодитину, заходився те сіно їсти, за що й
приречений Господом на вічну ненажерливість.



Ваше мнение



CAPTCHA