Категория
История
Тип
реферат
Страницы
33 стр.
Дата
07.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
172599.zip — 34.77 kb
  • vidatn-djach-cherngvshhini_172599_1.doc — 127 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний педагогічний університет

імені Т.Г. Шевченка

Реферат

На тему:

“Видатні
діячі Чернігівщини”

Виконав:

Студент історичного факультету

Кашка Богдан

Чернігів 2007


План

1. Культурне життя Чернігова кінця
ХІХ – поч. ХХ ст.

2. Перша
друкована книга в Чернігові

3. Родина Коцюбинських і
громадська бібліотека

4. Бібліографічна
Чернігівщина


1. Культурне життя Чернігова кінця
ХІХ – поч. ХХ ст.

Кінець ХІХ – поч. ХХ ст. був одним
із яскравих і плідних періодів у розвитку культури Чернігова. Він ніби увібрав
в себе все те краще, що робилося до цього прогресивно настроєними діячами. Якщо
в економічному розвиткові місто залишилося центром лише ремісничо-кустарних
промислів, то у культурному відношенні воно мало провідне значення і поруч з Києвом,
Харковом, Одесою відігравало визначальну роль в розвитку культури України,
особливо в галузі літератури.

Звертаємось до окремих фактів, які
переконають нас в цьому. У 1877 р. у місті було відкрито бібліотеку, а в 1900
р. на базі колекції відомого мецената, збирача і діяча культури В.В. Тарновського,
яку він подарував місту, а до її складу входило більше 7 тис. експонатів, -
музей українських старожитностей.

Хоча в Чернігові не було свого
професійного театру, але аматорські театральні групи могли інколи позмагатися
із відомими колективами, бо їх організаторами були талановиті митці. В кінці
ХІХ – поч. ХХ ст. ці аматори продовжували розвивати традиції Л. Глібова, організатора
демократичного гуртка „Товариство, кохаюче рідну мову”, а також активних його
учасників – фольклориста Опанаса Марковича, режисера-аматора і драматурга
Дмитра Старицького, учителів, а пізніше відомого вченого Івана Дорошенка та
письменника Миколи Вербицького, лікаря і письменника Степана Носа, історика
Олександра Лазаревського та ін. Саме вони зі сцени проголошували українське
слово, яке було заборонено тоді, саме вони пропагували українську драматургійну
класику.



Ваше мнение



CAPTCHA