Категория
История
Тип
реферат
Страницы
23 стр.
Дата
06.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
170754.zip — 24.41 kb
  • skladannja-ukranskix-legend-pro-atmosfern-javishha_170754_1.doc — 85 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Реферат на тему:

Складання українських
легенд про атмосферні явища


Українські легенди та перекази про різні атмосферні явища,
так само як і про землю, воду й вогонь, являють собою строкату суміш
апокрифічних вимислів і напівязичницьких, напівхристиянських забобонів зі
спільно-арійськими міфічними поглядами та уявленнями.

Тоді як в одних місцевостях під хмарою народ має на
увазі дим, який піднявся з землі на певну висоту і там згас (Грубешівський
повіт і Холмська Русь), в інших — скупчення величезної кількості річкової та
морської води, що падає на землю у вигляді дощу; дощ падає у вигляді дрібних
крапель тому, що вода з хмари перш пролітає довжелезний шлях крізь повітряний
простір (Ушицький, Луцький, Канівський, Літинський та Новоград-Волинський
повіти). В інших — хмару (від слова «хмуритись») уявляють драглистою, подібною
до рибного холодцю масою, що утворюється з пари й диму; знизу вона
підтримується пружністю земних випарів, а згори нагнічується хмарою. Коли хмару
пригріє сонце, вона розпускається, тане і випадає на землю дощем (Літинський і
Канівський повіти). Є такі, що запевняють, що самі бачили хмару, як вона
шматками падала з неба, «така, як драглі» (холодець — тобто, очевидно, підняті
в хмари смерчем морські медузи, які потім випали на землю разом з дощем); її з
успіхом вживають як ліки від лихоманки, а також для відгодівлі кабанів
(Канівський повіт). Хмару також вважають пористим вмістилищем води, яку вона
пропускає крізь свої пори і яка випадає на землю дощем (Літинський повіт). У
Старокостянтинівському повіті кажуть, що чорти збирають хмари маленькими шматочками
і зносять їх до одного певного місця, так що потім утворюється величезна хмара.
У Житомирському повіті вірять, що дощові хмари викликає Ілля Пророк: у ті
місця, де потрібен буває дощ, Господь посилає Іллю-Пророка, який згромаджує
своєю колісницею хмари і тим дає знати, що зараз буде дощ. Зокрема, стосовно дощу
розповідають, що якийсь чоловік весь час роз'їжджає верхи на коні. Коли він їде
через воду, то каже, що це — будяки. І якщо кінь хлебне при цьому трохи води і
пирхне, то піде невеликий дощ, а якщо більше захопить води і дужче стане
пирхати, то піде великий дощ (Холмська Русь). Кажуть також, буцім дощ
викликають янголи за допомогою особливо влаштованої великої сіті. На цю сітку
янголи ллють воду, щоб викликати дощ, і, на свій розсуд, переносять її з одного
місця на інше (Грубешівський повіт). Тихий, частий, теплий дощ зветься манною
Божою ( Ушицький повіт). Коли довго не буває дощу, то гадають, що це відьми
знімають зорю і ховають її в льоху у глечику; щоб викликати дощ, треба очистити
криниці (Вінницький повіт). В одній місцевості Луцького повіту тривалий час не
було дощу. Тоді поміщик (а було це за часів кріпацтва) звелів зібрати всіх
жінок у своєму селі і покласти їх спиною у воду, притримуючи мотузком; коли б
котра з них почала тонути, то її велено було витягувати, а тих, що плавали на
поверхні, велено було бити, тому що це мали бути відьми. Одна з жінок справді
не тонула, і коли її за це почали бити, то вперіщив раптово такий дощ, що
учасникам самосуду ледве вдалося живими дістатися додому. Все це достоту
нагадує собою таке місце з четвертого слова проповідника XIII сторіччя
Серапіона, єпископа Владимирського (1274—1275): «Божественні правила
повелівають карати людину на смерть за свідченнями багатьох. А ви за свідка
ставите воду, й кажете: якщо стане тонути, то невинна, а якщо попливе, то
чаклунка. Чи не може диявол, бачачи ваше маловір'я, підтримати людину на воді,
щоб вона не потонула, і тим заманити вас у душегубство? Тому що ви, знехтувавши
свідченнями богоподібної людини, звернулися до бездушної речовини — до води і,
повіривши такому свідченню, гнівите Бога...» і т. ін. Професор М. Сумцов повідомляє
про причини сильної посухи 1889 року такі дві легенди, які він чув від однієї
сімдесятирічної селянки слободи Боромлі Охтирського повіту.



Ваше мнение



CAPTCHA