Категория
История
Тип
реферат
Страницы
17 стр.
Дата
06.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
170517.zip — 19.52 kb
  • mongolja-francuzkij-ndokitaj-brma-ta-ndonezja-na-pochatku-novtnx-chasv_170517_1.doc — 69 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Монголія,
Французький Індокитай, Бірма та Індонезія на початку новітніх часів

На
початку новітньої історії за рівнем розвитку Монголія була однією з найбільш
відсталих країн Азії. За даними перепису 1918 р. в ній проживало близько 600
тис. чол., із них 92,2% - арати, 7,8% - феодали. В країні налічувалось 780
монастирів, у яких перебувало 120 тис. лам при загальній чисельності чоловічого
населення 237 тис. Кількість грамотних становила всього 1% населення. Існувала
одна світська загальноосвітня школа, в якій навчалось 100 учнів. Кілька шкіл
діяло при монастирях. У країні працював один професійний лікар.

З
XVII до початку XX ст. Монголія входила до складу
«Цінської імперії. Після початку Сіньхайської революції в Китаq 1911 р. була проголошена її
незалежність у формі теократичної монархії. Державу очолив лідер ламаїстської
церкви Богдогеген Джебзун-Дамба Хутухта VIII. Так була відновлена монгольська
національна державність. Проте Китай був категорично проти виходу Монголії з
його складу. Міжнародний статус Так званої Зовнішньої Монголії остаточно
визначила російсько-китайсько-монгольська угода 1915 р. в Кяхті. Вона
визнавалась автономною державою в складі
Китаю, що знаходилась під покровительством Росії, Китай визнавав її право на
самостійну внутрішню політику, зобов'язувався не посилати туди війська і
представників адміністрації. Монголія могла укладати з іншими державами
будь-які угоди, крім політичних. Політичні і територіальні питання щодо
Монголії мали обговорюватись Китаєм і Росією за участю її представників.
Залежність Монголії від Китаю фактично стала номінальною. Як автономна держава
в складі Китайської республіки вона проіснувала до 1919 р. Богдо-геген
був проголошений ханом Монголії і зосередив у своїх руках духовну і світську
владу. Політичні функції глави ламаїстської церкви викликали незадоволення
родової знаті, бо це було порушенням вікової традиції, відповідно до якої
всемонгольським правителем міг бути лише нащадок Чингізхана. Уряд богдо-гегена
складався з п'яти міністрів: закордонних справ, внутрішніх справ, збройних сил,
фінансів і юстиції. До нього не ввійшов жоден князь ~ правитель аймаків. Члени
уряду не мали високого походження і висунулись завдяки особистим якостям. За
допомогою Росії почалося формування національної армії. В листопаді 1919
р. війська північно-китайського мілітариста Сюй Шучжена окупували Монголію
і ліквідували її автономію. Монгольська армія була роззброєна, національні
органи влади розпущені. На останньому етапі громадянської війни в Росії в
жовтні 1920 р. в Монголію вступила біла кінно-азіатська дивізія під
командуванням барона Р.Ф. Унгерна, який на початку 1921 р. оволодів столицею
країни Ургою.



Ваше мнение



CAPTCHA