Категория
История
Тип
реферат
Страницы
24 стр.
Дата
06.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
168684.zip — 23.79 kb
  • socalno-kulturnij-rozvitok-ukrani-u-drugj-polovin-xix-storchchja_168684_1.doc — 88.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Соціально-культурний розвиток України у другій
половині
XIX стор іччя


Освітній рух широких народних мас

 

Розвиток культури України другої половини XIX ст. характеризувався рядом
особливостей. Перетворення у промисловості, сільському господарстві й торгівлі,
певні демократичні зрушення загострили потребу суспільства у професійно
підготовлених кадрах робітників і чиновників, а також ідеологів, здатних
задовольнити духовні запити народу. Небувало пожвавився інтерес широкої
громадськості до історії, мови, культури. Національна інтелігенція стала
впливовою інтелектуальною силою, здатною спрямовувати культурний поступ нації й
вести її за собою. Активно кристалізувалася самосвідомість української нації,
яка ставила на порядок денний нові й нові національно-культурні завдання. В
таких умовах уряд Російської імперії вже не міг ефективно контролювати
національно-культурні процеси неросійських народів і спрямовувати їх у русло
денаціоналізації. Видавані ним заборони виявились малоефективними й фактично не
могли зупинити природний процес еволюції національних культур. Боротьба,
демократичних і прогресивних національних сил проти русифікаторської політики
царизму визначала зміст розвитку культури України другої половини XIX ст.

Більшість простих людей усвідомлювала необхідність знань у
практичній сфері й неможливість задовольнити її шкільною системою. Після
реформи 1861 р. народ почав брати справу
освіти у власні руки. Так зародився широкий народний рух за організацію
шкільної мережі поза контролем царських чиновників. Селяни, робітники, а також
сільські громади самостійно відкривали народні школи й виділяли на їх утримання
необхідні кошти. На 1863 р. у Харківському учбовому
окрузі налічувалося 247 і в Київському — 103 громадські
однокласні школи, у створенні яких власті не брали участі. Коли ж чиновники
Міністерства освіти робили спроби перешкодити розширенню мережі народних шкіл,
громадськість одразу наполягала на відкритті при них додаткових класів. Селяни
й робітники, не задовольняючись однокласними, почали домагатися ще й двокласних
шкіл і скасування заборони мати їх більш як одну на повіт. Причому діяли люди
послідовно й рішуче, поступово ламаючи опір шкільних чиновників і Міністерства
освіти. В цьому вони часто знаходили розуміння й підтримку земських діячів. Одним
із аспектів освітньої діяльності широких народних мас були вимоги збільшення
державних і земських асигнувань на освіту, перетворення утримуваних ними шкіл
на міністерські, відкриття позашкільних закладів народної освіти.



Ваше мнение



CAPTCHA