Категория
История
Тип
курсовая работа
Страницы
56 стр.
Дата
06.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
168554.zip — 50.87 kb
  • evoljucja-davnorusko-obshhini_168554_1.doc — 188.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

ЗМІСТ

Вступ

Розділ
1. Зародження общинної організації серед слов’янських
племен

1.1
Община і її роль у суспільстві

1.2
Поселення антів або венедів та їхня громадська та державна організація

1.3
Особливості общинної організації східних слов’ян

Розділ
2. Сільська община, як основа давньоруської суспільної
організації

2.1
Причини розкладу сільської давньоруської общини

2.1.1
Розвиток ремесла

2.1.2
Розвиток торгівлі

2.1.3
Воєнні заходи князів

2.1.4
Збирання данини

2.2
Організація влади і управління в давньоруській общині часів Київської Русі

Висновки

Список
використаної літератури


Вступ

Більшість
істориків вважає, що слов'яни відокремилися від індоєвропейської спільності в
середині II тисячоріччя до н.е. За археологічним даними прабатьківщиною ранніх
слов'ян була територія зі сходу від германців - від ріки Одри (Одеру) до
Карпатських гір на сході. Перші письмові свідчення про слов'ян відносяться до
початку I століття до н.е. Античні автори згадують про слов'ян під ім'ям венедів
або антів.

В епоху великого
переселення народів, що збігся із кризою рабовласницької цивілізації, слов'яни
освоїли територію Центральної, Східної й Південно-Східної Європи. Вони жили в
лісовій і лісостеповій зоні, де в результаті поширення знарядь праці із заліза
стало можливим вести осіле землеробське господарство.

У VI-VII ст. у
слов'ян зложився загальний уклад життя. До складу общини входило 50-60
домогосподарств, кожне з яких жило великою родиною (батько й мати, дорослі сини
із дружинами й дітьми). Всі володіння общини ділилися на суспільні й особисті.
Будинок, худоба, присадибна земля, інвентар – особисті, основний земельний
масив, луги, ліси – загальні. Всі справи зважувалися на основі самоврядування,
на сходах самостійного чоловічого населення, іменованих миром. Для ведення
спільних справ вибирали старійшин. Мир охороняв благоденство всієї общини й
жадав від кожного її члена беззастережної покори. Голосування не проводилися.
Розбіжності повинні були влагоджуватися одностайно. Століттями виховувалася
кругова порука, відданість общинників своєму миру, взаємодопомога в польових
роботах, сприяння хворим, сиротам. Традиції общинності, соборності, мирського
самоврядування глибоко ввійшли в життя й побут слов'янських народів, переймали
кочовими племенами, що осідали на сусідніх землях. Згодом це стало живильним ґрунтом
для ідеї селянського соціалізму.



Ваше мнение



CAPTCHA