Категория
История
Тип
реферат
Страницы
20 стр.
Дата
06.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
168458.zip — 213.9 kb
  • storja-viniknennja-ta-stanovlennja-kelmencv_168458_1.doc — 269.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

 

"Історія виникнення та
становлення Кельменців"


План

Вступ.

1. Історія виникнення Кельменців.

2. Кельменці як районний центр.

3. Кельменці під час Великої
Вітчизняної Війни.

4. Післявоєнний період.

Висновки.

Список використаної літератури


Вступ

Кельменці — селище міського типу з
1960 року, центр Кельменецького району. Розташовані на автошляху Чернівці — Сокиряни,
за 4 км на північ від залізничної станції Ларга і за 106 км від Чернівців.
Населення — 8,3 тис. чоловік.

В центрі сучасних Кельменців на
березі Потока виявлено рештки поселення ранніх слов'ян черняхівської культури
(II—VI століття н. е.), а на південних схи­лах Потока — рештки поселень XIV—XV
століть.



1. Історія виникнення
Кельменців.

Вперше село згадується в документах 1559
року під назвою Келменци. Назва його кілька разів змінювалась. В 1642 році воно
іменувалося Келмешти, а в 1817 році Келмещий.

За народною легендою першим на
території сучасних Кельменців поселився корч­мар на ім'я Кельман. Згодом рядом
з корчмою з'явилося кілька будинків. Садибу корчмаря подорожні називали двором
Кельмана, а людей, що служили в нього, кельменцями. Збереглися відомості про
те, що з середини XVIII століття населення Кельменців належало до категорії
царан. Земля, на якій вони поселилися, нале­жала феодалу. Основним заняттям
було землеробство і скотарство. За користування землею кельменчани працювали у
маєтку феодала та виконували різні повинності. За Положенням 1749 року царани
мали одробити 24 дні на рік, дати феодалу деся­тину від врожаю, від приплоду
тварин, від бджіл тощо. Крім того, селян змушували сплачувати великі податки на
користь держави: подушне, від майна тощо. З 1766 року за Правилами Г. Гіки
кількість урочних днів зменшувалась до 12. Але обсяг роботи на день визначався
такий, що його можна було виконати тільки за 3—4 робочі дні. Отже, фактично
панщина збільшувалась у 2—3 рази. Згідно ж «Пунктів», виданих молдавським диваном у 1810 році,
кожне тяглове господарство царан повинно було обробити півфальчі панського
поля, скосити фальчу сінокосу, давати панові десяті свого врожаю, привезти віз
дров, постачати по 2 курки, 100 дійних овець, по мітку пряжі, платити щорічно
по 10 левів, за т. зв. Панські дні тощо. Насправді ж поміщик не дотримувався
згаданих пунктів, а постійно збільшував повинності, жорстоко поводився з
населенням. До того ж царани мали сплачувати і державні податки.



Ваше мнение



CAPTCHA