Категория
История
Тип
реферат
Страницы
23 стр.
Дата
06.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
167585.zip — 29.09 kb
  • metodologja-pozitivzmu-v-galuz-storichno-nauki-dzhereloznavstva_167585_1.doc — 100.5 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Зміст

Вступ

Позитивізм: сутність та еволюція

Позитивізм в історичній науці

Позитивізм в джерелознавстві

Висновок

Список літератури


Вступ

Позитивізм.

1. парадигмальна
гносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане
як результат суто наукового (не філософського) пізнання; програмно-сцієнтистський
пафос П. полягає у відмові від філософії ("метафізики") як
пізнавальної діяльності, що володіє в контексті розвитку конкретно-наукового
пізнання синтезуючим і прогностичним потенціалом;

2. - філософський
напрям, що ґрунтується на зазначеній установці. В еволюції П. можуть бути
виділені наступні етапи: І - так званий "перший позитивізм" (Конт,
Мілл, Спенсер, Е. Літтре, П. Лаффіт, І. Тен, Е.Ж. Ренан та ін); ІІ - "другий
П." (Ріхард Авенаріус, Мах); ІІІ - "третій П." або
неопозитивізм, представлений аналітичною філософією (Куайн, Поппер, Айдукевич,
Лукасевич, Котарбіньский, Г. Райл, Дж. Уїсдом, П. Строссон, Дж. Остин, М. Блек,
Н. Малкольм, Н. Гудмен, А. Пап та ін) і Віденським гуртком, на основі якого
оформляється логічний позитивізм (Шлік, Карнап, Нейрат, Ф. Вайсман, Г. Фейгль,
Г. Ган, В. Крофт, Ф. Кауфман, К. Гедель і ін); IV - постпозитивізм, у рамках
якого намічається очевидна тенденція до пом'якшення вихідного методологічного
радикалізму й установка на аналітику ролі соціокультурних чинників у динаміку
науки (Кун, Лакатош, Тулмін, Фейєрабенд, Аналітична філософія, Віденський
гурток).



Ваше мнение



CAPTCHA