Категория
История
Тип
курсовая работа
Страницы
43 стр.
Дата
06.03.2013
Формат файла
.rtf — Rich Text Format (Wordpad)
Архив
166502.zip — 25.71 kb
  • arxtektura-podllja_166502_1.rtf — 68.29 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

План

Вступ

Розділ 1. Дослідження
історії архітектури Поділля

Розділ 2. Визначні
пам’ятки архітектури Поділля

Висновки

Список використаної
літератури


Вступ

Поділля - один з
найцікавіших з історико-архітектурної точки зору регіонів, відомий своєю винятковою
ґеополітичною роллю в житті Південно-Західної Русі-України. Місце розташування
на перехресті щоважливіших торговельних шляхів та на межі між християнським
Заходом та мусульманським Сходом наводить на думку про подібність його
історичної долі до долі всієї України, яка саме завдяки ключовому
ґеополітичному положенню в євроазійському просторі на декілька століть
опинилася в епіцентрі політичних змагань видатних держав Європи та Азії.
Аналогічну модель історичного розвою демонструє й Поділля, на терені якого
впродовж ХП-ХVIIІ століть перетиналися політичні інтереси Литви, Польщі,
Золотої Орди, Туреччини, Росії. Порубіжне положення Поділля спричинилося до появи
на його теренах потужних фортифікацій, котрим, на думку А.Н.Кирпичникова, треба
завдячувати могутньому військово-технічному злету Київської Русі, який протягом
довгого часу впливав на розвиток військової техніки і тактики, а також
організації оборонного будівництва (1).

Проблема генези
й еволюції фортифікацій Поділля опрацьована вкрай слабо. Це пояснюється
складністю архітектурно-археологічних досліджень здебільшого зруйнованих,
занедбаних і спотворених замчищ, фортець, замків та оборонних храмів, а також
недостатньо опрацьованою джерелознавчою базою. Стан справ в галузі вивчення
оборонного будівництва найвичерпніше визначив Б.Ґеркен в ґрунтовній монографії,
присвяченій одному з найвідоміших подільських замків - Язловецькому. Це
дослідження дотепер не тільки не втрачає актуальності, а й лишається єдиним
прикладом ґрунтовної історико-архітектурної монографії з середньовічної
фортифікації. На жаль брак подібних публікацій створює своєрідний вакуум, який
стихійно заповнюється науково необґрунтованою, неперевіреною, здебільшого
поверховою інформацією на кшталт побутуючої нині в історіографії концепції
зародження в Україні мурованого оборонного будівництва. Згідно з цією
концепцією перші муровані укріплення виникли н другій половині ХІП ст.,
спорадично застосовувалися у ХІV-ХV ст., і лише у ХVІ-ХVII ст. розповсюдилися
внаслідок перебудови в камені або цеглі первісних дерев'яних замків і фортець.
Ця концепція, що зайняла в сучасній науці досить стійку позицію, кочуючи з
джерела до джерела, як не дивно, ніколи не мала чіткої наукової аргументації і
абсолютно не кореспондується з висновками ґрунтовних досліджень окремих
оборонних об'єктів. Вона лишає без відповіді питання, чому завжди аванґардна з
точки зору функціональної орґанізації та використання прогресивних архітектурних
форм, конструкцій, матеріалів і будівельних технологій фортифікація, порівняно
з іншими видами будівельного мистецтва (зокрема культового), на теренах
Західної України пішла абсолютно нелогічним і неефективним шляхом розвитку,
зіґнорувавши з найбільш доцільного, економічного й розповсюдженого на цих
землях будівельного матеріалу - каменю - і віддавши перевагу дереву, що у
воєнних умовах значно йому поступалося.




Ваше мнение



CAPTCHA