Категория
Биология
Тип
курсовая работа
Страницы
29 стр.
Дата
04.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
161647.zip — 31.4 kb
  • morfologichna-xaraktiristika-kulturi-kalini-v-umovax-ukrani_161647_1.doc — 111 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Міністерство
освіти та науки України

НПУ
імені М.П.Драгоманова

ІПГО
та екології

Кафедра Ботанiки

Тема

«Морфологiчна
характиристика культури калини
в умовах України»

Виконала студентка

22 БС групи

Мишак Марина

Науковий керівник

Кандидат бiологiчних наук. Доцент

Iвченко Iгор Сергiйович

Київ
2010 рік


Змiст

Вступ

Роздiл 1. Iсторiя
iнтродукцiї калини в Українi

Роздiл 2. Морфологiчна характиристика
культури

Роздiл 3. Екологiя калини

Роздiл 4. Репродуктивна
здатнiсть

4.1 Насiннєве розмноження

4.2 Вегетативне розмноження

Роздiл 5. Використання калини в
народному господарствi

Висновок

Використана лiтература

Додатки


Вступ

Калина має євросибірський ареал зростання. У дикому стані росте в
центральній і південній Європі, в Малій Азії, у Північній Африці, в
європейській частині Росії, переважно у її середній частині. На півночі і
заході Росії зустрічається рідше. Зустрічається у Західному і середньому
Сибіру, а також у східних і північних областях Казахстану. В Середній Азії і на
Далекому Сході у дикому стані калина звичайна не росте. Північний кордон
євроазійського ареалу проходить по 65о пн. ш. і досягає
південного берега Білого моря, пересікаючи Північну Двіну, направляючись до
Уральського хребта (61о пн. ш.). Звідси кордон
спускається до півдня до 59о пн. ш., потім знову досягає
61о пн. ш. і по р. Конді проникає в Західний Сибір,
пересікає Об (на 62о пн. ш.) і простягається майже
паралельно її правому берегу. Потім опускається до півдня до 59о
пн. ш., пересікає Єнисей і по цій же паралелі досягає 99о
сх. д.; далі межа ареалу калини відхиляється до південного сходу і
доходить до прибайкальського згину Лєни. Тут, приблизно на 105о
сх. д., знаходяться найбільш східні місця росту калини звичайної.
Південнна межа євроазійського ареалу калини пересікає Ангару дещо вище
Ангарська і по північним передгір’ям Східних Саян доходить майже до широти
Красноярська; потім, пересікаючи цей хребет майже в меридіальному напрямку, йде
до Західних Саян і південніше Абакана (53° сх. ш.) пересікає Єнисей. Далі,
спускаючись до півдня по передгір’ям Західних Саян, межа ареалу доходить до
Алтаю, проходить тут приблизно по 52° сх. ш. Потім через Семипалатинськ —
Павлодар — Омськ, пересікаючи річки Ішим і Тобол, проходить Курган і виходить до
Уральського хребта. Калина поширена майже по всій Україні. Основні райони
заготівель — Волинська, Ровенська, Житомирська, Київська, Вінницька,
Хмельницька, Тернопільська, Львівська, ІваноФранківська, Чернівецька,
Закарпатська та Кримська області. Калина — рослина лісової і лісостепової зон;
у степових районах зустрічається тільки по долинах річок. Калина є звичайною
рослиною лісових ценозів, у складі підліску росте розсіяно, переважно у вологих
хвойних, листяних і мішаних лісах, на галявинах, в чагарниках, на вирубках, по
берегах річок, озер і боліт. Чистих заростей калина практично не утворює.
Латинська назва даної рослини зустрічається у творах Вергілія і походить від
латинського слова vimen, що в перекладі означає
лоза, прут, або плетений виріб, так як завдяки її довгим і гнучким гілкам
калину використовували для плетіння кошиків і вінків. Свою слов’янську назву
«калина» ця рослина одержала за забарвлення плодів, схоже з кольором
розпеченого («каленого» з російської) заліза. Видова наукова назва рослини походить
від слова opulus, яким в античні часи називали
клен, і дана рослині за подібні до клена листки.




Ваше мнение



CAPTCHA