Категория
Биология
Тип
реферат
Страницы
64 стр.
Дата
04.03.2013
Формат файла
.doc — Microsoft Word
Архив
161461.zip — 311.17 kb
  • anatomja-fzologja_161461_1.doc — 465 Kb
  • Readme_docus.me.txt — 125 Bytes
Оцените работу
Хорошо  или  Плохо


Текст работы

Анатомія

 

1.
З'єднання кісток черепу

Усі кістки тіла
людини та хребетних тварин з'єднуються між собою за допомогою різних засобів у
гармонійну систему, що задовольняє дві вимоги — міцність цілого і рухливість
окремих його частин.

Розвиток різних
видів з'єднання органів руху та опори багатоклітинних організмів відбувався у
три етапи. Найдавнішим і найпростішим способом є сполучнотканинний (з'єднання
частин зовнішнього скелета безхребетних тварин). Більш складною формою є
з'єднання за допомогою хрящової тканини, що можна спостерігати у риб та
плазунів. Найскладніша і найпрогресивніша форма з'єднання органів руху та опори
— суглобові з'єднання, які дають змогу виконувати дуже складні рухи з невеликою
затратою енергії.

У людини, як і у
вищих тварин, існують всі вищезгадані типи сполучення кісток, які на основі
структурних особливостей поділяють на волокнисті (articulationes fibrosae),
хрящові (articulationes cartilagineae) та синовіальні (articulationes
synoviales; Рис. 1).

До волокнистих
сполучень відносять синдесмози, шви та вклинення.

Синдесмоз
(syndesmosis) — кісткове з'єднання, при якому кістки з'єднуються за допомогою
волокнистої сполучної тканини або зв'язок. Тут основне функціональне
навантаження несуть зв'язки, що знаходяться на поверхні з'єднуваних кісток.
Зв'язки (ligamenta, лат. ligo — зв'язую) у людини і хребетних тварин мають
вигляд щільних тяжів та пластин, побудованих з волокнистої сполучної тканини,
до складу якої входять колагенові та еластичні волокна, кількість яких залежить
від функції сполучення.



Ваше мнение



CAPTCHA